1. Дай партнеру виговоритись.
2. Вимагай обґрунтування його претензій чи звинувачень.
3. Знайди потрібні слова для заспокоєння його агресії.
4. Свою негативну оцінку подавай як відображення особистих почуттів.
5. Запропонуй партнеру сформулювати бажаний результат.
6. Розглядай проблему конфлікту як задачу з підручника і знайди варіант її розв’язання.
7. Дай партнеру «зберегти своє обличчя».
8. «Збережи й своє обличчя», утримуйся в позиції «на рівних».
9. Не бійся компромісу і вибачень.
10. Домовляйся й не руйнуй мирних стосунків.

1. Несправедливо оцінювати партнера.
2. Приписувати йому погані наміри.
3. Демонструвати знаки зверхності.
4. Звинувачувати й приписувати відповідальність тільки партнерові.
5. Ігнорувати його інтереси.
6. Бачити все тільки зі своєї позиції.
7. Перебільшувати свої заслуги.
8. Нервувати, кричати, нападати.
9. Зачіпати «больові точки» і уразливі місця партнера.
10. Обрушувати на партнера багато претензій.

1. Створюй більш ефективний образ свого «Я», знай про себе правду, вмій дивитися правді у вічі.
2. Реагуй на факти своєї поведінки, а не на уявлення про них.
3. Не приділяй підвищеної уваги до похвали і вихваляння.
4. Не реагуй надто емоційно на зовнішні подразники, умій відкласти свою реакцію на них.
5. Умій прощати собі й іншим.
6. Не нашаровуй почуття жалості до себе.
7. Умій направляти свою агресію на справи, а не на людей.

1. Часта зміна знайомих, поява нових друзів, з якими підліток вас не хоче знайомити. Здебільшого ці друзі не хочуть заходити у квартиру і викликають підлітка на вулицю.
2. Поява відчуженості або невмотивованої неприязні, грубості, особливо щодо батьків, зміна звичок, захоплень, інтересів, намагання проводити свій час з новими приятелями, виїзд з ними за межі міста «за наркотиками».
3. Поява нової тематики малюнків у підлітків, які захоплюються малюванням (зображення шприців, голівок маку), поява аналогічних татуювань.
4. Поява грошових боргів, продаж сімейних цінностей, коштовностей, перепродаж речей для отримання власних грошей.
5. Зневажливе ставлення до навчання, нехтування своїми обов’язками, погіршення успішності, пропуски занять без поважних причин, відмова від навчання, роботи.
6. Погіршення біологічних ритмів унаслідок вживання наркотиків: різка зміна піднесеного настрою пригніченістю, дражливістю, поганого сну – тривалим глибоким сном; поганого апетиту – хорошим прийомом великої кількості рідини (здебільшого солодкої).
7. Зміна ритму активності (її зниження вранці та вдень), сонливість, млявість, підвищення активності в другій половині дня, втрата сну.
8. Поява слідів проколів шкіри по ходу підшкірних вен.
9. Зміна зовнішнього вигляду підлітка: поява незвичайного почервоніння або блідості, жирність шкіри, незвичайний блиск очей, розширення зіниць, поява жовтизни на зубній емалі чи швидке руйнування зубів, особливо передніх.
10. Відсутність кашлю при простудних захворюваннях.

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока до інших людей, тварин - це проблема емоційного і психічного плану. У такому випадку потрібно звертатися до дитячого психотерапевта.
2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.
3. Якщо дитина запальна і войовнича - переконайтеся, чи не ви або ж батьки провокують таку поведінку. До такої дитини треба бути уважнішими; роз’яснювати їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилася регулювати свої взаємини з іншими людьми.
4. Якщо дитина не може стримувати гнів, необхідно залучати її до «активного слухання», щоб вона привчалася вербально висловлювати агресію і знімати збудливість та нервовість.
5. Із домашнього кінозалу вилучити фільми і телепередачі зі сценами насильства, жорстокості.
6. Не застосовувати фізичне покарання до таких дітей.
7. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана конкретною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.
8. Привчати дітей до самостійного розв’язання своїх проблем так, наскільки це можливо без стороннього втручання.
9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось добре.
10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми; переконання, а не фізична сила - це все допоможе запобігти агресивності.

      Отже, сучасні педагогічні дослідження переконують, що превенцію треба пов’язувати з формуванням конкретного морального почуття відповідальності школяра. Адже, превентивне виховання - це організований комплекс систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю учнів для попередження антигромадської поведінки.